За всієї начебто простоти прочитання п. 39.3 ПКУ, присвяченого методам ТЦУ, залишається, правду кажучи, більше запитань, ніж відповідей. І, якщо все цілком зрозуміло для тих “сміливців”, які змогли опанувати Керівництво з ТЦУ для МНК (2022), то для інших спробуємо в нашій статті зробити складні речі зрозумілішими.

У статті “Практичні аспекти підготовки документації з ТЦУ” ми зауважили деякий нелінійний характер розуміння методології ТЦУ. Ідеться про те, що неможливо послідовно виконувати норми ст. 39 ПКУ, розраховуючи вийти на результат. Ні, навряд чи. На погляд вже згаданого Керівництва з ТЦУ для МНК (2022), більш обґрунтованим є ітераційний процес, результати якого коригують залежно від виявлених обставин.

Наше розуміння методів ТЦУ розпочнімо з аналізу норми пп. 39.3.2.1 ПКУ, результати якого наведемо нижче:

1. Пріоритетність першого методу, а в частині сировинних товарів – обов’язковість.

2. Необхідність ФАР-аналізу (функції-активи-ризики), що визначає економічну доцільність або недоцільність застосування певного методу ТЦУ.Читайте нас у соцмережахПідпишіться, щоб завжди бути в курсі бухгалтерських подій.

3. Аналіз наявних джерел інформації щодо предмету операції.

4. Аналіз ступеня зіставності операцій і визначення економічної доцільності або недоцільності застосування певного методу.

Останній пункт, щодо зіставності, переадресовує нас до пп. 39.2.2.2 ПКУ, що спеціалізується на умовах зіставності, які просто необхідно буде враховувати в подальшому аналізі, а саме:

1) характеристика товарів (робіт, послуг);

2) функціональний аналіз сторін операції;

3) стала практика відносин та умови договорів, які істотно впливають на ціни;

4) економічні умови діяльності сторін операції, включно з аналізом відповідних ринків товарів (робіт, послуг), які істотно впливають на ціни товарів (робіт, послуг);

5) бізнес-стратегії сторін операції (за наявності), які істотно впливають на ціни товарів (робіт, послуг).

Отже, рекомендую запам’ятати ці 5 чинників зіставності та постійно враховувати їх у процесі вибору методу, як і перехресний характер розуміння зіставності задля визначення доцільного методу.

Нижче пропоную пройтися кожним методом з урахуванням зазначених критеріїв і чинників зіставності та спробувати у визначених умовах обґрунтувати той чи той вибір. Зазначу, що в цьому матеріалі ми не будемо розглядати специфіку сировинних товарів, якій буде присвячено окрему публікацію, де буде висвітлено характерні особливості з урахуванням ухвалених Порядків.

1. Метод порівняльної неконтрольованої ціни

Фізичні характеристики предмета контрольованих операцій (далі – КО) для першого методу є критично важливими. І якщо такі характеристики можливо коригувати – добре, якщо ні – це не наш метод. Наступний критерій – наявність інформації щодо зіставних операцій (внутрішніх або зовнішніх). Отже, наявність такої інформації та можливість відкоригувати відмінності в характеристиках дає нам всі підстави для застосування цього методу.

У разі неможливості – обґрунтовуємо неможливість застосування та переходимо до інших методів.

2. Метод ціни перепродажу

Застосування цього методу можливе й доречне у схемах імпорту товарів (послуг) у межах КО з подальшим продажем у межах не КО. Залежний показник – собівартість проданих товарів (послуг) і застосовний показник рентабельності – валова рентабельність продажів.

Для цього методу зіставність на рівні характеристик товарів (послуг) уже не відіграє ключової ролі, зате визначальним є функціональний аналіз сторін, умови договорів і бізнес-стратегії. Застосування цього методу (як і методу “витрати плюс”) є пріоритетним у разі неможливості застосування першого методу.

Приклад. Імпорт значної кількості та найменувань оргтехніки у виробника в межах КО та їх подальший продаж в Україні.

Джерела інформації – внутрішні зіставні операції або інформація про зіставних юридичних осіб (пп. 39.3.2.8 ПКУ).

3. Метод “витрати плюс”

Економічно доцільний щодо експортних операцій для виробників товарів (послуг). Залежний показник – вартість продажу товарів (послуг) і застосовний показник рентабельності – валова рентабельність собівартості.

Аналогічно до методу “ціна перепродажу” зіставність на рівні характеристик товарів (послуг) не відіграє ключової ролі, фокусуємося передусім на всіх інших чинниках зіставності: ФАР-аналіз, умови договорів і бізнес-стратегії.

Приклад. Експорт дверей власного виробництва з різними комплектаціями та моделями в межах КО.

Джерела інформації – внутрішні зіставні операції або інформація про зіставних юридичних осіб (пп. 39.3.2.8 ПКУ).

4. Метод чистого прибутку

Почнімо з прикладу. Компанія придбаває матеріали та комплектувальні для власного виробництва в межах КО. Значна кількість таких товарів, як і їх подальше використання у виробництві продукції, ускладнює (а може, унеможливлює) використання першого методу та методу ціни перепродажу. У цьому разі маємо досліджувати чисту рентабельність, яка агрегує всі функції, ризики й активи в межах такої КО. Тому єдиний спосіб – аналізувати таку чисту рентабельність (до речі, як щодо продажів, так і щодо витрат) стосовно зіставних юридичних осіб з урахуванням обмежень пп. 39.3.2.8 ПКУ.

У наступних матеріалах спробуємо застосувати вимоги Порядків і докладніше зупинитися на сировинних товарах. Тож далі буде…

ПРАВОВИЙ ГЛОСАРІЙ

1. ПКУ – Податковий кодекс України від 02.12.2010 р. № 2755-VI.

2. Порядки – Порядки встановлення відповідності умов контрольованої операції щодо сировинних товарів принципу “витягнутої руки”, затверджені наказом Мінфіну від 18.01.2022 р. № 19.

Автор

Сергій Поліщук

к.е.н., DipIFR (АССА), аудитор, керуючий партнер АФ “Наша Бухгалтерія”