1.     Зміна умов реєстрації в ЄРПН розрахунків коригування та формування податкового кредиту з ПДВ

Державна податкова служба України у зв’язку із набранням чинності Законом України від 30 листопада 2021 року № 1914-IX «Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законодавчих актів України щодо забезпечення збалансованості бюджетних надходжень» (далі – Закон № 1914) інформує про окремі особливості застосування положень Податкового кодексу України (далі – ПКУ) з урахуванням внесених змін.

Терміни реєстрації  в ЄРПН розрахунків коригування до податкових накладних

Законом № 1914 пункт 192.1 статті 192 ПКУ після абзацу першого доповнено новим абзацом, яким передбачено, що розрахунок коригування до податкової накладної не може бути зареєстрований в ЄРПН пізніше 1095 календарних днів з дати складання податкової накладної, до якої складений такий розрахунок коригування.

Таким чином, встановлено чіткі терміни для реєстрації в ЄРПН розрахунку коригування – 1095 календарних днів з дати складання податкової накладної, до якої він складений.

Отже, як безпосередньо податкова накладна, так і розрахунок коригування до неї, можуть бути зареєстровані в ЄРПН не пізніше 1095 календарних днів з дати складання такої податкової накладної. При цьому слід враховувати, що розрахунок коригування може бути зареєстрований в ЄРПН виключно до зареєстрованої в ЄРПН податкової накладної.

Наприклад, розрахунок коригування від 01.07.2022 до податкової накладної, складеної 15.08.2019 та зареєстрованої в ЄРПН, може бути зареєстрований в ЄРПН не пізніше 14.08.2022.

Терміни формування податкового кредиту

Законом № 1914 внесено зміни до абзаців четвертого-шостого пункту 198.6 статті 198 ПКУ, згідно з якими термін, протягом якого покупець може включити до податкового кредиту суми ПДВ, не віднесені до податкового кредиту у звітному періоді, в якому виникло право на включення таких сум до податкового кредиту, зменшено з 1095 календарних днів до 365 календарних днів з дати складання податкової накладної / розрахунку коригування. При цьому у разі зупинення реєстрації таких податкових накладних / розрахунків коригування в ЄРПН такий термін (365 днів) переривається на період такого зупинення (пункт 198.6 статті 198 ПКУ доповнено абзацом відповідного змісту).

В той же час якщо у платника податку на дату набрання чинності Законом № 1914 наявні податкові накладні / розрахунки коригування за придбаними товарами/послугами, з дати складання яких не минуло 1095 днів та суми ПДВ за якими не включені до податкового кредиту, то такі суми ПДВ можуть бути віднесені  до податкового кредиту на підставі таких податкових накладних / розрахунків коригування, зареєстрованих в ЄРПН, протягом 365 календарних днів з дати набрання чинності Законом № 1914, але не пізніше 1095 календарних днів з дати складення таких податкових накладних / розрахунків коригування (пункт 80 підрозділу 2 розділу ХХ «Перехідні положення» ПКУ).

Наприклад:

– якщо станом на 01.01.2022 платником податку не включено до податкового кредиту суму ПДВ за зареєстрованою в ЄРПН податковою накладною, дата складання якої 01.03.2019,  то таку суму ПДВ платник податку може включити до податкового кредиту не пізніше звітного періоду лютий 2022 року;

– якщо станом на 01.01.2022 платником податку не включено до податкового кредиту суму ПДВ за зареєстрованою в ЄРПН податковою накладною, дата складання якої 01.03.2021,  то таку суму ПДВ платник податку може включити до податкового кредиту не пізніше звітного періоду грудень 2022 року.

Платники податку, які застосовують касовий метод податкового обліку, суми податку за податковими накладними/розрахунками коригування, зареєстрованими в ЄРПН, які не включені до податкового кредиту через відсутність оплати (компенсації вартості) товарів/послуг, можуть включити до податкового кредиту у звітному періоді, в якому відбулася оплата (компенсація вартості) товарів/послуг, але не більше ніж через 60 календарних днів з дати такої оплати (незалежно від того, який термін пройшов з дати  складання такої податкової накладної).

Застосування касового методу податкового обліку ПДВ

(пункт 187.10 статті 187 та пункт 44 підрозділу 2 розділу ХХ ПКУ)

Перелік платників податку, які відповідно до пункту 187.10 статті 187 та пункту 44 підрозділу 2 розділу ХХ ПКУ застосовують касовий метод податкового обліку ПДВ,  доповнено платниками, які нараховують плату за абонентське обслуговування (при здійсненні операцій, визначених зазначеними пунктами).

Період застосування касового методу податкового обліку ПДВ платниками, визначеними пунктом 44 підрозділу 2 розділу ХХ ПКУ, а саме  які здійснюють постачання, передачу, розподіл електричної та/або теплової енергії, надають послуги із забезпечення загальносуспільних інтересів у процесі функціонування ринку електричної енергії відповідно до Закону України “Про ринок електричної енергії”, постачання вугілля та/або продуктів його збагачення товарних позицій 2701, 2702 та товарної підпозиції 2704 00 згідно з УКТ ЗЕД, надають послуги з централізованого водопостачання та водовідведення (починаючи з 01.01.2022 – нараховують плату за абонентське обслуговування), продовжено до 1 січня 2026 року.

Крім того, передбачено можливість складання зведених податкових накладних, визначених пунктом 44 підрозділу 2 розділу ХХ ПКУ, у разі отримання інших (крім грошового) видів компенсації вартості поставлених (тих, що підлягають постачанню) товарів/послуг.

Оподаткування ПДВ операцій з постачання на митній території України вугілля та/або продуктів його збагачення

Починаючи з 01.01.2022 припинено дію режиму звільнення від оподаткування ПДВ  операцій з постачання на митній території України вугілля та/або продуктів його збагачення товарних позицій 2701, 2702, 2704 00 згідно з УКТ ЗЕД, який був тимчасово встановлений пунктом 45 підрозділу 2 розділу ХХ ПКУ.

Таким чином, починаючи з 01.01.2022 операції з постачання вугілля та/або продуктів його збагачення підлягають оподаткуванню ПДВ. При цьому за такими операціями платники податку застосовують касовий метод податкового обліку ПДВ, передбачений пунктом 44 підрозділу 2 розділу ХХ ПКУ.

2.      УПК від Мінфіну щодо заповнення і подання форми № 20-ОПП

Неоднозначне тлумачення податкового законодавства є причиною податкових спорів між платниками податків та контролюючими органами. Для вирішення цих спірних питань Міністерство фінансів використовує механізм податкових роз’яснень — Узагальнюючі податкові консультації (УПК), підготовлені з урахуванням рекомендацій та пропозицій Експертної ради з питань підготовки УПК при Мінфіні.

Наказом Мінфіну від 12 січня 2022 року № 7 затверджено Узагальнюючу податкову консультацію щодо окремих питань обліку платників податків

Консультація надає відповідь на питання, в яких окремих випадках платник податків зобов’язаний:

– стати на облік у відповідних контролюючих органах за основним та неосновним місцем обліку шляхом подачі повідомлення за формою 20-ОПП;

– повідомляти контролюючі органи за основним місцем обліку про окремі об’єкти оподаткування і об’єкти, пов’язані з оподаткуванням;

– подавати повідомлення за формою № 20-ОПП про об’єкти оподаткування своїх відокремлених підрозділів (філій, представництв).

Також у Консультації надається відповідь на питання щодо застосування штрафних санкцій за внесення до форми № 20-ОПП інформації, іншої, ніж у Рекомендованому довіднику типів об’єктів оподаткування, що оприлюднений на офіційному веб-сайті ДПС.

Роз’яснення цих питань усуне неоднозначне трактування окремих норм податкового законодавства в частині порядку та обов’язку подання платниками податків до контролюючих органів повідомлення за формою 20-ОПП.

З текстом УПК можна ознайомитись за посиланням.

3.      Декларація з податку на прибуток за новою формою подається за І квартал 2022 року

Державна податкова служба України з метою належного адміністрування податку на прибуток підприємств та забезпечення податкового контролю цього податку повідомляє таке.

17 грудня 2021 року набрав чинності наказ Міністерства фінансів України від 17.11.2021 № 601 «Про затвердження Змін до форми Податкової декларації з податку на прибуток підприємств та визнання такими, що втратили чинність, деяких наказів Державної податкової адміністрації України», зареєстрований в Міністерстві  юстиції України 02 грудня 2021 року за № 1562/37184 (далі – Наказ № 601), яким затверджено зміни до форми Податкової декларації з податку на прибуток підприємств, затвердженої наказом Міністерства фінансів України від 20.10.2015 № 897.

Наказ № 601 виданий з метою реалізації положень Закону України від 02 березня 2021 року № 1293-IX «Про внесення змін до Податкового кодексу України щодо особливостей оподаткування суб’єктів господарювання, які реалізують інвестиційні проекти із значними інвестиціями в Україні» (далі – Закон № 1293), який набрав чинності 28 березня 2021 року.

З урахуванням прийнятих Законом № 1293 доповнень підрозділу 4 «Особливості справляння податку на прибуток підприємств» розділу ХХ «Перехідні положення» Кодексу пунктом 55, тимчасово, до 01.01.2035 року, застосовуються особливості оподаткування прибутку підприємства – інвестора із значними інвестиціями, яке є стороною спеціального інвестиційного договору, укладеного відповідно до Закону України від 17 грудня 2020 року № 1116-ІХ «Про державну підтримку інвестиційних проектів із значними інвестиціями в Україні», за умови, що такий прибуток отриманий внаслідок виконання такого спеціального інвестиційного договору.

Прибуток підприємства – інвестора із значними інвестиціями звільняється від оподаткування податком на прибуток підприємств протягом п’яти послідовних років. Відлік цього періоду розпочинається з першого числа місяця календарного кварталу, який визначено платником податку – інвестором із значними інвестиціями у поданій ним до контролюючого органу за місцем реєстрації заяві, яка складається у довільній формі. Період застосування такого звільнення не може перевищувати строку дії спеціального інвестиційного договору.

Загальна сума вивільнених від оподаткування коштів враховується у складі загального обсягу передбаченої спеціальним інвестиційним договором державної підтримки інвестиційного проєкту із значними інвестиціями.

При цьому, якщо платник податку – інвестор із значними інвестиціями здійснює в рамках діяльності, пов’язаної з виконанням спеціального інвестиційного договору, контрольовані операції, визначені ст. 39 ПКУ, об’єкт оподаткування податком на прибуток підприємств, що оподатковується за базовою (основною) ставкою, визначається окремо.

Якщо платник податку на прибуток – інвестор із значними інвестиціями є контролюючою особою, окремим об’єктом оподаткування податком на прибуток підприємств, що оподатковується за базовою (основною) ставкою, є скоригований прибуток контрольованої іноземної компанії, визначеної відповідно до ст. 39²  ПКУ.

З метою приведення форми Податкової декларації з податку на прибуток підприємств (далі – декларація) у відповідність до пункту 55 підрозділу 4 розділу ХХ ПКУ:

• рядок 10 «Особливі відмітки» доповнено позицією, яка заповнюється платниками податку, які застосовують особливості оподаткування прибутку підприємства – інвестора із значними інвестиціями при виконанні спеціального інвестиційного договору;
• показники декларації, які враховуються при визначенні об’єкта оподаткування, доповнено рядками 03.1 та 03.2, в яких відображаються:

суми перевищення ціни, визначеної за принципом «витягнутої руки», над договірною (контрактною) вартістю реалізованих товарів (робіт, послуг) при здійсненні контрольованих операцій платником податку – інвестором із значними інвестиціями;

суми перевищення договірної (контрактної) вартості придбаних товарів (робіт, послуг) над ціною, визначеною за принципом «витягнутої руки» при здійсненні контрольованих операцій платником податку – інвестором із значними інвестиціями.

Розрахунок прибутку, що звільняється від оподаткування платником податку – інвестором із значними інвестиціями відображається в додатку ПЗ до декларації.

Крім того, при складанні платником податку декларації сума податку, що не сплачується до бюджету та залишається у розпорядженні платника податку – інвестора із значними інвестиціями відображається у додатку ПП до декларації.

Пунктом 46.2 статті 46 ПКУ передбачено, що платники податку на прибуток, які відповідно до Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» зобов’язані оприлюднювати річну фінансову звітність та річну консолідовану фінансову звітність разом з аудиторським звітом, подають разом з податковою декларацією за відповідний податковий (звітний) період звіт про фінансовий стан (баланс) та звіт про прибутки та збитки та інший сукупний дохід (звіт про фінансові результати), складені до перевірки фінансової звітності аудитором.

У зв’язку з цим, у полі «Наявність поданих до Податкової декларації з податку на прибуток підприємств додатків – форм фінансової звітності15»декларації передбачено відмітку, яка заповнюється платником податку, який зобов’язаний оприлюднювати річну фінансову звітність та річну консолідовану фінансову звітність разом з аудиторським звітом, при складанні декларації за звітний (податковий) рік.

Також Наказом № 601  визнано такими, що втратили чинність, накази Державної податкової адміністрації України:

• від 29.01.2003 № 42 «Про затвердження форми декларації з податку на прибуток підприємства та порядку її складання», зареєстрований у Міністерстві юстиції України 30.01.2003 за № 77/7398;
• від 04.02.2003 № 54 «Про затвердження форми декларації з податку на прибуток банку та порядку її складання», зареєстрований у Міністерстві юстиції України 06.02.2003 за № 100/7421.

Згідно з п. 46.6 ст. 46 ПКУ якщо в результаті зміни правил оподаткування змінюються форми податкової звітності, до визначення нових форм декларацій (розрахунків), які набирають чинності для складання звітності за податковий період, що настає за податковим періодом, у якому відбулося їх оприлюднення, є чинними форми декларацій (розрахунків), чинні до такого визначення.

Враховуючи зазначене, платникам податку необхідно подавати декларацію за оновленою формою починаючи зі звітного (податкового) періоду – І квартал 2022 року.

4.      Податкова знов планує зміни форму декларації з податку на прибуток

На офіційному вебпорталі Державної податкової служби України розміщено проєкт наказу Мінфіну «Про затвердження Змін до форми Податкової декларації з податку на прибуток підприємств та визнання такими, що втратили чинність, деяких наказів» (далі – проєкт наказу).

Проєкт наказу підготовлено з урахуванням змін, внесених до ПКУ Законом № 1914-IX. Зокрема, до пункту 141.9 ПКУ, яким передбачені особливості визначення загального мінімального податкового зобов’язання платників податку – власників, орендарів, користувачів на інших умовах (в тому числі на умовах емфітевзису) земельних ділянок, віднесених до сільськогосподарських угідь.

Підпунктами 141.9.1 – 141.9.3 пункту 141.9 статті 141 розділу ІІІ ПКУ передбачено:

• подання у складі податкової декларації за податковий (звітний) рік  додатка з розрахунком загального мінімального податкового зобов’язання;
• обчислення різниці між сумою загального мінімального податкового зобов’язання та загальною сумою сплачених податків, зборів, платежів та витрат на оренду земельних ділянок.

Відповідно до пояснювальної записки, для приведення декларації у відповідність до положень ПКУ:

• «Особливі відмітки Податкової декларації з податку на прибуток підприємств» доповнено позицією щодо подання декларації платником податку, що визначає податок на прибуток у вигляді мінімального податкового зобов’язання;
• показники доповнено новим рядком, в якому відображається податок на прибуток у вигляді мінімального податкового зобов’язання;
• таблицю «Наявність додатків 13» доповнено позицією «МПЗ»;
• форму декларації доповнено новим додатком МПЗ, який складається з таблиці 1 «Розрахунок загального мінімального податкового зобов’язання» та таблиці 2 «Розрахунок різниці між сумою загального мінімального податкового зобов’язання  та загальною сумою сплачених податків, зборів, платежів та витрат на оренду земельних ділянок».

Крім того, проєктом наказу приводиться у відповідність до  пп. 140.5.10 ПКУ та пункту 58 підрозділу 4 розділу ХХ ПКУ додаток РІ до декларації, який доповнюється рядками щодо:

1) збільшення фінансового результату до оподаткування податкового (звітного) періоду:

– на суму безповоротної фінансової допомоги (безоплатно наданих товарів, робіт, послуг) пов’язаним особам, які були збитковими в минулому році;

– на суму доходу від погашеної дебіторської заборгованості за продану електричну енергію за «зеленим» тарифом, на яку в попередніх звітних періодах зменшувався фінансовий результат до оподаткування;

– на суму витрат, що формують собівартість реалізованої електричної енергії за «зеленим» тарифом, та витрат на збут електричної енергії за «зеленим» тарифом, за яку виробник не отримав оплату на кінець звітного періоду;

2) зменшення фінансового результату до оподаткування податкового (звітного) періоду:

– на суму доходу від продажу електричної енергії за «зеленим» тарифом у періоді, за яким виробник не отримав оплату на кінець звітного періоду;

– на суму витрат, що формують собівартість реалізованої електричної енергії за «зеленим» тарифом, та витрат на збут електричної енергії за «зеленим» тарифом, за яку виробник отримав оплату в звітному періоді, та на які в попередніх звітних періодах збільшувався фінансовий результат.

Водночас з метою приведення нормативно-правових актів до вимог ПКУ пропонується визнати такими, що втратили чинність:

• наказ ДПАУ від 29.03.1999 року № 155 «Про затвердження Порядку обліку і подання податкової звітності про використання коштів, спрямованих на фінансування видатків, пов’язаних з підготовкою до зняття і зняття Чорнобильської АЕС з експлуатації та перетворення об’єкта «Укриття» на екологічно безпечну систему»;
• наказ Мінфіну від 21.12.2011 року № 1685 «Про затвердження форми Звіту про використання платниками податку на прибуток підприємств вивільнених коштів»;
• наказ Мінфіну від 26.09.2012 року  № 1032 «Про внесення змін до наказу Міністерства фінансів України від 21 грудня 2011 року № 1685 та форми Звіту про використання платниками податку на прибуток підприємств вивільнених коштів».

ДПСУ зазначає, що прийняття проєкту наказу забезпечить можливість виконання положень ПКУ:

• платниками податку щодо визначення загального мінімального податкового зобов’язання та обчислення різниці між сумою загального мінімального податкового зобов’язання і загальною сумою сплачених податків, зборів, платежів та витрат на оренду земельних ділянок;
• здійснення коригування фінансового результату;
• контролюючими органами щодо здійснення контролю за повнотою нарахування та сплати  податку на прибуток підприємств.

Зауваження та пропозиції до проєкту наказу приймаються протягом 15 календарних днів з дня його оприлюднення на офіційному вебпорталі ДПСУ у письмовій та/або електронній формі за адресою: Державна податкова служба України, Львівська пл., 8, м. Київ, 04053, e‑mail: tatiana.chernysh@tax.gov.ua.

5.     Розширено перелік підстав для нарахування земельного податку

У зв’язку із набранням чинності Законом України від 30 листопада 2021 року № 1914-IX «Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законодавчих актів України щодо забезпечення збалансованості бюджетних надходжень», податківці звертають увагу, що з 01.01.2021 року розширено перелік підстав для нарахування земельного податку, визначений пунктом 286.1 статті 286 Податкового кодексу України.

Зокрема, відповідно до підпункту «в» пункту 286.1 статті 286 ПКУ до підстав віднесено наявність у землевласників та землекористувачів державних актів на землю.

Крім того, згідно з підпунктом «д» пункту 286.1 статті 286 ПКУ для нарахування земельного податку застосовуються дані інших правовстановлюючих документів, якими посвідчується право власності або право користування земельною ділянкою, право на земельні частки (паї).

6.     Нова форма повідомлення про прийняття працівника на роботу  

В Головному управлінні ДПС в Івано-Франківській області інформують, що Постановою КМУ від 28 грудня 2021 року № 1392 внесено зміни до порядку повідомлення ДПС та її територіальним органам про прийняття працівника на роботу, який затверджений постановою Кабміну від 17 червня 2015 року № 413. Постанова № 1392 набрала чинності 5 січня 2022 року.

Документом установлено, що тепер у повідомленні зазначається інформація не тільки про прийняття працівника на роботу, але і про укладення гіг-контракту.

Документом встановлено, що повідомлення про прийняття працівника на роботу/укладення гіг-контракту подається власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом (особою) чи фізичною особою (крім повідомлення про прийняття на роботу члена виконавчого органу господарського товариства, керівника підприємства, установи, організації) та/або резидентом Дія Сіті до територіальних органів Державної податкової служби за місцем обліку їх як платника єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування за формою згідно з додатком до початку роботи працівника за укладеним трудовим договором та/або до початку виконання робіт (надання послуг) гіг-спеціалістом резидента Дія Сіті засобами електронного зв’язку з використанням електронного підпису відповідальних осіб, що базується на кваліфікованому сертифікаті електронного підпису, відповідно до вимог законодавства у сфері електронного документообігу.

За відсутності технічної можливості подання повідомлення про прийняття працівника на роботу/укладення гіг-контракту засобами електронного зв’язку в електронній формі таке повідомлення подається у формі документа на папері згідно з додатком разом з копією в електронній формі.

Інформація, що міститься у повідомленні про прийняття працівника на роботу/укладення гіг-контракту, вноситься до реєстру страхувальників та реєстру застрахованих осіб відповідно до Закону “Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування”.

7.      Правила застосовування РРО/ПРРО та ведення обліку товарних запасів ФОПами – роз’яснення від ДПС

Державна податкова служба України підготувала інформацію стосовно застосування РРО/ПРРО та ведення обліку товарних запасів з 1 січня 2022 року.

Не зобов’язані застосовувати РРО/ПРРО та вести облік товарних запасів фізичні особи – підприємці – платники єдиного податку І групи.

Зобов’язані застосовувати РРО/ПРРО, але не зобов’язані вести облік товарних запасів фізичні особи – підприємці – платники єдиного податку ІІ – ІV груп, якщо вони не здійснюють реалізацію технічно складних побутових товарів, що підлягають гарантійному ремонту, лікарських засобів та виробів медичного призначення, ювелірних та побутових виробів з дорогоцінних металів, дорогоцінного каміння, та напівдорогоцінного каміння, або не є платниками ПДВ.

Тобто із всього загалу фізичних осіб – підприємців – платників єдиного додатку ІІ – ІV груп, обов’язок ведення обліку товарних запасів поширюється лише на платників, які зареєстровані платниками ПДВ або здійснюють реалізацію:

• технічно-складних побутових товарів, що підлягають гарантійному ремонту;
• лікарських засобів, виробів медичного призначення;
• ювелірних та побутових виробів з дорогоцінних металів, дорогоцінного каміння, дорогоцінного каміння органогенного утворення та напівдорогоцінного каміння.

8.      Хто з ФОПів не повинен підтверджувати витрати на придбання товарів

ДПС в категорії 107.01.06 розділу “Запитання – відповіді з Бази знань” ЗІР (zir.tax.gov.ua) надала роз’яснення щодо підтвердження витрат на придбання товарів.

Для цілей оподаткування платники податків зобов’язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов’язаних з визначенням об’єктів оподаткування та/або податкових зобов’язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов’язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством (абз. 1-2 п. 44.1 ПКУ).

Облік доходів та витрат може вестися в паперовому та/або електронному вигляді, у тому числі через електронний кабінет (абзац четвертий п. 296.1 ПКУ).

Згідно з абз. 1 п. 296.1 ПКУ фізичні особи – підприємці (далі – ФОП) – платники єдиного податку першої і другої груп та платники єдиного податку третьої групи, які не є платниками ПДВ, ведуть облік у довільній формі шляхом помісячного відображення отриманих доходів.

Це означає, що такі ФОП не повинні підтверджувати документами (в тому числі первинними документами) витрати на придбання товарів/послуг, а повинні вести лише облік доходів з урахуванням вимог п. 44.1 ПКУ. Водночас такі ФОП повинні підтверджувати факт включення або не включення певних доходів до загального складу доходу (ст. 292 ПКУ).

Документами, які підтверджують дохід ФОП, є документи, що підтверджують надходження коштів на поточний рахунок в банку або надходження готівкових коштів.

Відповідно до п. 11 Положення № 148 готівка, що надходить до кас, оприбутковується в день одержання готівки в повній сумі. Оприбуткуванням готівки в касах суб’єктів господарювання, які проводять готівкові розрахунки із застосуванням КОРО без застосування РРО, є занесення даних розрахункових квитанцій до КОРО. Така вимога стосується ФОП, які не застосовують РРО/ПРРО на підставі Постанови № 1336.

Оприбуткування та облік ФОП отриманих доходів здійснюється в книгах обліку доходів і витрат / у довільній формі шляхом помісячного відображення отриманих доходів у порядку, визначеному ПКУ. ФОП касової книги не ведуть (п. 39 Положення № 148).

Тобто ФОП, які не застосовують РРО/ПРРО (наприклад, ФОП – платники єдиного податку першої групи), оприбутковують готівку шляхом ведення помісячного обліку доходів відповідно до абзацу першого п. 296.1 ПКУ без заповнення касових книжок.

У разі застосування РРО доходи, вказані ФОП – платником єдиного податку згідно абз. 1 п. 296.1 ПКУ, підтверджуються звітами РРО/ПРРО та виписками про рух коштів на рахунках, відкритих в установах банків.

У разі незастосування РРО/ПРРО згідно Постанови № 1336 підтвердженням доходів будуть записи в книзі КОРО (здійснені на підставі розрахункових квитанцій) та виписки про рух коштів на рахунках, відкритих в установах банків.

•  Звітність ФОП – єдинників І-ІІІ групи за 2021 рік

Нагадуємо, що з 01.01.2021 року діє нова єдина форма декларації з єдиного податку та ЄСВ. Саме її фізособам-«єдинникам» І – ІІІ груп слід буде використовувати для звітування за 2021 рік.

Відповідно до п. 49.3 ст. 49 ПКУ податкова декларація платника єдиного податку – фізичної особи – підприємця подається за вибором платника податків в один із таких способів:

• особисто платником податків або уповноваженою на це особою;
• надсилається поштою з повідомленням про вручення та з описом вкладення;
• засобами електронного зв’язку в електронній формі з дотриманням вимог законів щодо електронного документообігу та електронного цифрового підпису.

Бердичівська ДПІ інформує, що податкова декларація платника єдиного податку – фізичної особи – підприємця (далі – Декларація) в електронній формі подається:

• за ідентифікатором форми F0103405 (у якого податковий (звітний) період рік);
• за ідентифікатором форми F0103307 (у якого податковий (звітний) період квартал).

При створенні Декларації в режимі «Введення звітності» приватної частини (особистого кабінету) Електронного кабінету користувач самостійно встановлює фільтр за параметрами: «рік», «період», «тип форми» та обирає необхідну форму податкової декларації (F0103405/F0103307) за звітний період, щодо якого здійснюється звітування. В наступному вікні обирає «стан документа» та відповідний територіальний орган ДПС: «регіон», «район».

1.  Кабмін  ліквідував обласні управляння Держпраці

За повідомленням Міністерства економіки України, 12 січня 2022 року на черговому засіданні Кабінет Міністрів України ухвалив рішення про реформу регіональної структури Державної служби з питань праці шляхом утворення міжрегіональних управлінь, юрисдикція яких буде поширюватись на територію кількох областей.

Скорочення кількості територіальних управлінь та  забезпечення можливості реалізації повноважень інспекторів за міжрегіональним принципом дозволить оптимізувати кількість адміністративного персоналу та вивільнити додаткові ресурси для збільшення ефективності роботи органу в цілому.

“Сьогоднішнє рішення Уряду дозволить підвищити ефективність роботи служби та її прозорість. Зокрема, більше ресурсів будуть зосереджені на здійсненні безпосередніх функцій Держпраці з концентруванням інспекторського складу в залежності від оперативних завдань. Наприклад, якщо в одному регіоні бракує інспекторів, ми можемо оперативно спрямовувати сюди фахівців з іншого регіону. Таким чином  можливо збільшити як інспекторський склад, так і фонд оплати праці. Подібний досвід у нас уже є: в одному теруправлінні об’єднані Київ і Київська область, а також Луганська і Донецька області”, – зазначив заступник Міністра економіки України Ігор Дядюра.

Документом передбачається ліквідація обласних територіальних управлінь і утворення нових міжрегіональних територіальних органів Держпраці:

• Західне міжрегіональне управління Держпраці (Волинська, Рівненська, Львівська, Закарпатська області);
• Південно-Західне міжрегіональне управління Держпраці (Тернопільська, Івано-Франківська, Чернівецька області);
• Центрально-Західне міжрегіональне управління Держпраці (Житомирська, Хмельницька, Вінницька області);
• Центральне міжрегіональне управління Держпраці (Чернігівська, Київська, Черкаська області, м. Київ);
• Північно-Східне міжрегіональне управління Держпраці (Сумська, Полтавська, Харківська області);
• Південно-Східне міжрегіональне управління Держпраці (Кіровоградська, Дніпропетровська, Запорізька області);
• Південне міжрегіональне управління Держпраці (Одеська, Миколаївська, Херсонська області).