«Без аудиту немає звітності, без звітності немає контролю, а якщо немає контролю, тоді де ж влада?»

Маккензі, передмова до книги «Підзвітність й аудит урядів»

У межах корпоративного шахрайства виділяють наступні його  різновиди: розкрадання активів, корупція та маніпуляція зі звітністю. З розкраданням активів і маніпуляцією більш-менш зрозуміло, це в нас і навіть чимало. Ну а що з корупцією на рівні корпорацій?

Це дивовижне слово «корупція» за останні два роки в нашій країні перетворилося на одне з найпопулярніших у політичному та економічному істеблішменті. Активна боротьба з корупцією в кабінетах можновладців – це й кредити МВФ, і гарантії міжнародних фінансових і державних інституцій, і рейтинговості для політичних сил й окремих політиків, і навіть новостворене НАБУ.

Ми вже звикли до гучних і запаморочливих викриттів корупціонерів зі найвищих ешелонів української влади, але погодьтеся, що подібних викриттів мізерно мало на рівні бізнесу. То що, проблем немає? Втім, якщо припустити, що рівень корупції в органах державної влади будь-якої країни корелюється з таким рівнем на рівні корпорацій, отже, ми дуже добре думаємо про бізнес і рівень корупції в ньому.

Згідно з дослідженням Global fraud report 20151, зовнішній аудит разом із внутрішнім аудитом і «циганською поштою» є одним з основних методів ідентифікації шахрайства в компаніях. Міжнародні стандарти аудиту, а саме стандарт 240

«Відповідальність аудитора відносно фактів шахрайства в процесі аудита фінансової звітності», вказують, що «два типи умисного перекручування фінансової звітності стосуються аудитора: перекручування, що є наслідком неправдивої фінансової звітності, і перекручування, що є наслідком незаконного привласнення активів».

А де ж корупція, запитаєте ви? Схоже, що стандарти воліють обійти корупцію стороною, і вона, відповідно, випадає зі сфери відповідальності аудитора протягом аудиторської перевірки.

Попри мінімальну складову такого впливу, вплив корупції на репутаційні ризики будь- якої компанії може бути дуже серйозним. Якщо з’ясовується, що топменеджмент або ключові співробітники компанії були учасниками корупційних схем, висновки аудиторів у частині фінансової звітності можуть бути піддані сумніву. Наслідки цього будуть серйозними не лише з точки зору втрати довіри акціонерів до інституту аудиту. Через втрату репутації такі аудиторські фірми не зможуть продовжити свою діяльність.

Нижче кілька прикладів, коли ігнорування фактів корупції в компанії спричинило великі скандали й неприємності.

ФІФА

Корупційний скандал у ФІФА наочно показав, що бездоганний, на перший погляд, аудиторський висновок зовсім не гарантує відсутність корупції в компанії. У результаті, колишні співробітники ФІФА, що були звинувачені в корупції, погодилися повернути $150 млн. Для ФІФА це обернулося значними репутаційними втратами в очах шанувальників футболу. Той факт, що зовнішній аудитор ФІФА (до слова, одна  з найбільших аудиторських компаній) з року в рік підтверджував її фінансову звітність, все ще залишає запитання відносно якості й ефективності аудиторських послуг і, відповідно, їх вартості.

Петробрас

Протягом 2014-2015 років 27 осіб були звинувачені в корупції та відмиванні брудних грошей у корупційному скандалі з Petrobras, у якому компанія віднесла на витрати близько $2 млрд вартості послуг та матеріалів за завищеними цінами. У 2015-у, після корупційного скандалу, генеральний директор Petrobras і п’ять старших директорів пішли у відставку. Акціонери відкрито звинуватили керівництво у викривленні звітності, що призвело до викривлення активів. Аудитор компанії (інша, не менш відома аудиторська фірма) був підданий значній критиці за, як мінімум, ігнорування контролю процесу закупівлі в межах щорічного аудиту.

Сіменс

У 2008 році Комісія з цінних паперів та бірж США (SEC) оштрафувала Siemens за порушення, що пов’язані з корупційною діяльністю щодо операцій 2003 року на суму

€4,1 млн. При цьому зовнішній аудитор компанії надав раді директорів інформацію стосовно потенційних ризиків щодо значної кількості оплат за послуги та виконані роботи. Проте ні рада директорів, ні аудиторський комітет компанії не надали належної уваги цьому факту. З іншого боку, третя, не менш відома аудиторська фірма, не мала належної методичної інструкції в частині їх дій на випадок виявлення фактів корупції.

Аудит був і залишається ефективним засобом виявлення фактів шахрайства в компаніях. Стандарти аудиту вимагають враховувати розкрадання активів і викривлення як ті, що впливають на фінансовій стан компанії, й при цьому повність ігнорують вплив корупції. Недомовленість стандартів у цій частині була й буде причиною багатьох корпоративних скандалів, що пов’язані з висновками аудиторів, у яких наша професійна думка може бути взята під сумнів.

Журнал «Незалежний аудитор»

№11(58)(2016)